Євгеній Захарчук: «Шашкевич – як національна гордість»

Четвер, 14 листопада 2019 12:31 Автор  Богдан Залізняк
Оцініть матеріал!
(3 голосів)

6 листопада 1811 року в селі Підлисся, в Галичині, в сімї священика народився Маркіян Шашкевич – західноукраїнський (галицький) пророк («Будитель»), письменник, поет-зачинатель української літератури в Галичині, священик УГКЦ, релігійний та культурно-громадський діяч.

6 листопада у Львові відбулися урочистості з нагоди 208 річниці від дня його народження. У заході взяли участь представники влади, громадськості, студенти ЛНУ імені Івана Франка, учні Львівської середньої школи № 34 імені Маркіяна Шашкевича.

Присутні вшанували память видатного сина українського народу – поета, духовного просвітителя, натхненника національного пробудження Галичини, поклавши квіти біля памятника Маркіяну Шашкевича, що на вулиці Коперника.

5 листопада з ініціативи керівництва Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького та Західного наукового центру (ЗНЦ) НАН України і МОН України відбулися Шашкевичівські наукові читання в Музеї-заповіднику «Русалка Дністрова» та в Палаці Лозинського Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Возницького.

Про те, як українська громадськість відпрацьовуватиме в подальшому поширення ідей видатного українця, передусім – серед молоді, розмовляємо з науковим співробітником ЗНЦ НАН України і МОН України Євгенієм Захарчуком.

Hoffman 80 5

- Пане Євгенію, то як виглядатиме праця науковців (і не тільки) в плані вшанування видатної постаті української нації, пропаганди діяльності невтомного культурного діяча Маркіяна Шашкевича у подальшому?

- У 2021 році ми відзначатимемо 210-ліття уродин нашого славного, нашого рідного Маркіяна Шашкевича. Але спочатку – трохи з історії. У жовтні 1962 року, з ініціативи канадського осередку Української вільної академії наук, утворено у Вінніпезі (Канада) Інститут-заповідник Маркіяна Шашкевича. А від 1972 року Інститут діяв як філія Українського католицького університету в Римі.

- І, здається, робив це досить жваво…

- Так. Співробітники Інституту влаштовували наукові сесії, виставки, презентації, концерти, маніфестації з нагоди ювілеїв Шашкевича, утримували багатий архів і спеціалізовану бібліотеку з шашкевичезнавства, опікувалися пам’ятником М. Шашке­вичу та парком його імені у Вінніпезі. Важливо, що зазначена діяльність здійс­нювалася в умовах переслідувань, браку коштів й існування інституцій виключно на пожертви діаспори. Учені й громадські діячі прагнули гідно відповідати на криво­тлумачення творчої спадщини Маркіяна Шашкевича в радянському середовищі.

Інститут видавав періодичний орган «Шашкевичіана», «Бібліотеку Шашкевичіани», мистецькі образи М. Шашкевича – зокрема, портрет пензля Р. Коваля (1983), перевидав альманах «Русалка Дністровая» (1987), опублікував бібліографічний покажчик «Маркіян Шашкевич» (1989) та «Збірник музичних творів на слова Маркіяна Шашкевича» (1992) та ін. Відповідно до ухвали кураторії від 27.08.1999 року Інститут 2007 року завершив свою діяльність, а його архів і видання передано до Музею Консисторії УГКЦ у Вінніпезі.

- А що діялось в шашкевичезнавстві в Україні, що перебувала, звісно, в імперському СРСР?

- З кінця 1980-х – початку 1990-х років усі напрями дослідження традиції шашкеви­чезнавства Інституту-заповідника Маркіяна Шашкевича у Вінніпезі перебирає й, після здобуття країною Незалежності, гідно продовжує на основі нових джерел Шашкеви­чівська комісія теперішнього Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Феодосій Стеблій, Михайло Шалата, Микола Ільницький, Микола Горинь, Петро Шкраб’юк, Богдан Якимович, ін.) та митці й дослідники Шашкевича (Роман Лубківський, Роман Горак, ін.).

- А що б визначили головним надбанням Шашкевичівської комісії нині і в подальшому?

- Вважаю, що головне надбання цієї комісії в тому, що у дослідженнях та подальших оприлюдненнях матеріалів перед українським суспільством розкрито творчий ужиток Маркіяна Шашкевича – громадянина-патріота, священника, Будителя українства в Галичині.
Словом, зазначені вище дві інституції долучились до збереження пам’яті, її подальшого розвитку для українського суспільства Маркіяна Шашкевича та його візії.

- Пане Євгенію, мабуть, читачі хотіли б дізнатись про нинішній стан речей в цій галузі.

- З останніх аспектів: досліджені й подані суспільству важливі у творчості та світогляді М. Шашкевича спрямування, а саме: фольклорно-етнографічне, лінгвістичне та духовно-релігійне, що формувалося у період загостреної національної самоідентифікації того часу, в різних суспільних і культурних середовищах тощо.

Звичайно, наші борги, як соціуму, перед Маркіяном Шашкевичем і його особливим часом, котрий на буйних вітрах культурно-національного нерозуміння закладав підмурівки та вивершування стіни ще хиткої кузні нового галицького українського слова, потребують від нас, сучасників, певних адекватних дій.

- А саме?

- Збереження і подальший розвиток здобутків вчення Маркіяна Шашкевича. Це – передусім. А також – подати сучасний і суголосний нинішній українській молоді образ її Великого Будителя.

- Є й привід…

- Звичайно – 210-ліття від дня уродин Шашкевича у 2021 році. До цього терміну – цієї важливої регіональної події – є можливість активізувати громадськість, вчених та освітян, митців, владні органи щодо усвідомлення, нарешті, Маркіяна Шашкевича як явища.

То ж я тепер тезово й викладу їх – ті основні науково-організаційні заходи, які пропонуватиме здійснити Західний науковий центр НАНУ і МОНУ – звичайно, у співпраці з партнерськими установами (зокрема – дослідницькими, мистецькими та освітніми) та зацікавленими сторонами (органами влади і самоврядування, громадськістю) до цієї дати.

- Із задоволенням послухаю їх, щоб, відповідно, ознайомити з ними читачів.

- Отже, проекти і пропозиції:

Ініціювання розроблення та реалізація проекту щодо ревіталізації пам’ятного знаку та простору на горі Білій у Підлиссі;

Ініціювання проведення в Галичині 2021 року – «Року Маркіяна Шашкевича»;

Сприяння реалізації проектів щодо опрацювання «Енциклопедії Русалки Дністрової» (Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України) та факсимільного видання «Русалка Дністрова» з коментарями (Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Возницького);

Сприяння та наукове забезпечення осучаснення експозицій музеїв, садиб, місць, пов’язаних з М. Шашкевичем;

Ініціювання та сприяння розробці проекту «Місця Маркіяна Шашкевича у веб-просторі».

- Це – робоча назва, так виглядає?

- Так, маєте слушність. І – останнє: реалізація проекту щодо дослідження та оцифрування матеріалів архіву Інституту-заповідника Маркіяна Шашкевича у Вінніпезі (Канада).

Головна мета здійснення зазначеного комплексу заходів чи реалізації проектів – намагання сформувати та удосконалити в української молоді, в основному – через інформативний простір, такий наратив:

Шашкевич – світська людина і душпастир,

Шашкевич – інтелектуал та європеєць,

Шашкевич – як національна гордість, як мораль і самоідентифікація.

- Вагомо, пане Євгенію! Гадаю, Ваші пропозиції таки вдасться реалізувати. Дуже дякую Вам за розмову. Досить (навіть – дуже) конструктивну.

 

 

1DSC 005711Спілкувався Богдан ЗАЛІЗНЯК,

керівник прес-центру наукової журналістики

Західного наукового центру НАН України і МОН України,

член НСПУ і НСЖУ,

м. Львів, 07.11.2019 р.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається