Iнтерв'ю з заступником голови ЛОДА Іваном Собко: «Влада має бути сильною, але справедливою – до кожного»

Четвер, 21 листопада 2019 06:10 Автор  Богдан Залізняк
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

11 листопада 2019 року в приміщенні Львівського будинку вчених вже 18-й рік поспіль відбулося вручення премій обласної державної адміністрації та обласної ради працівникам наукових установ та закладів вищої освіти. Це вручення приурочене до Всесвітнього дня науки в ім’я миру та розвитку (10 листопада), заснованого у 2001 році ЮНЕСКО.


Премії отримали 30 відомих вчених і знаних фахівців (кожна - 20 070 грн) та 120 молодих учених і дослідників (14 049 грн - кожна), наукові здобутки яких сприяють ефективному відтворенню, розвитку й використанню науково-технічного потенціалу області та утверджують високий авторитет науковців Львівщини в Україні та світі.
«Важливою є увага влади до науки, - сказав голова Західного наукового центру НАН України та МОН України, академік НАН України Зіновій Назарчук, відзначаючи лауреатів. – Здорову націю хочемо мати… Маємо надію, що минемо чорну смугу і перед нами буде світле майбутнє. Дякуємо владі за розуміння».
З привітаннями також виступили заступник голови Львівської ОДА Іван Собко та заступник голови Львівської обласної ради Юрій Гудима.
Про те, як влада розуміє роль науки в українському житті і сприяє її розвитку, розмовляємо через кілька днів з заступником голови ЛОДА Іваном Собком.

«Влада повинна створювати передумови і можливості для розвитку освіти і науки…»
-У 2009 році Іван Драч сказав мені: «Великою насолодою є себе шукати». Ви, пане Іване, себе вже знайшли?
- Думаю, що – так.
- Ким Ви хотіли стати, коли ще вчились у школі?
- Викладачем української мови. Бо життя- досить поверхове. То ж почав читати більше історичної і публіцистичної літератури і зрозумів, що міг би бути корисним державі і самій системі державного управління. Закінчив юридичний факультет Дрогобицького педагогічного ліцею – і стало цікавіше. Тоді, після закінчення у 2008 році Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, став магістром державного управління. У 2010 на місцевих виборах був обраний депутатом Брюховицької селищної ради. З того часу було реалізовано десятки проектів спільно з селищним головою. Від 1 жовтня цього року – заступник голови ЛОДА.
- Як ви туди потрапили?
- Маркіян Мальський, як голова, запросив. З ним працювати мені комфортно. Пан Маркіян – людяний і вимогливий керівник. Вже другий місяць як на посаді.
- Що під Вашою владою, які напрямки?
- Курую медицину, освіту, культуру, спорт. Практично цими напрямками я займався і до того – упродовж 11 років в Обласній раді.
- Чи 11 листопада Ви вперше були на відзначенні Дня науки, яке відбувалося вже 18-й рік поспіль?
- Бував як депутат. Але в нинішньому статусі, річ ясна – уперше.
- Як Ви вважаєте – люди Львівщини відчувають, що влада шанує, поважає і пам’ятає науковців?
- Знаєте, влада повинна створювати передумови і можливості для розвитку освіти і науки. Основне – це є база для розвитку економіки, інвестицій, для збереження людського потенціалу. Освічені, високоморальні, працьовиті люди – це основа держави. Коли забувають про людину як основу держави, - маємо те, що наші професійні кадри – тільки за кордоном шукають кращої долі. Завдання голови ОДА, моє – як заступника, зупинити відтік кадрів, створити умови для їх розвитку на Львівщині.
І – друге. В межах фінансових можливостей та інших визначених чинних законодавством, - маємо надавати можливість фахівцям тут, у Львові, на Львівщині, в Україні знайти себе. Найгірше, коли людина відчуває, що вона нікому не потрібна. Голова ставить завдання: кожна людина має відчувати свою значущість, влада потребує кожної людини, яка є у Львівській області. До речі, ВУЗи за кордоном не є кращі. Ми не оцінюємо свого.
- Правду кажете, пане Іване. Я про це вже не раз говорив представникам нашої молоді.
- Словом влада повинна створити всі умови, щоб люди відчули, що вони тут потрібні. Стосується це всіх галузей. Якщо, не дай Боже, науковці ВУЗів, медики, люди з мистецького середовища, інженери – всі виїдуть, - буде колапс! Львівська область, на жаль, - одна в Україні, яка робить хоч якісь посильні кроки, щоб наш цвіт науки не тікав, а працював тут.
-Добре, що в нас діється з книговиданням, про що нагадувала пану Мальському «Літературна Україна»?
- Обласний бюджет Львівської області щороку підтримує книговидавців.
- На скільки?
- Виділяють 900 тисяч гривень. Певна підтримка молодих книговидавців також є. У програмі розвитку культури Львівської області є ці кошти. Існує спеціальна комісія, яка відбирає найбільш цікавих авторів (за рік) і приймає рішення щодо підтримки конкретного автора, а також – кошти на конкретну суму (до 10 авторів).
Також щороку ми підтримуємо наших видавців на їх Форумі.
-Тепер – про книжкові крамниці.
- Розуміємо, що їх мало б бути більше. Є певна компетенція сільрад, міських рад, облради і ЛОДА з приводу комунальних приміщень, де було б більше книжкових крамниць. Бачили негативні епізоди, коли закінчується термін оренди книжкової крамниці, у 70% їх угоди не продовжені.
-Чому?
«Тому має бути розуміння між владою і людьми..»
-Та дуже просто: оголошуються конкурси. І вже за два-три місяці бачимо там кафе, ресторани.. Це погано.
Що стосується бібліотек. По-перше, там низькі зарплати. По-друге, бібліотеки мали б мати сьогодні свою функцію – ставати сучасними медіатеками, громадським простором. Коворкінг – місце, де себе може знайти людина різного статусу і віку в рамках вдосконалення: почерпнути цікаву інформацію. Я бачу сучасні бібліотеки з інтернетом, з активним використанням ІТ-технологій. Ми над цим працювали і будемо працювати надалі.
Упродовж 2010-2015 років ми зробили капремонт лише в 10% приміщень бібліотек, музеїв і народних домів. А за 2016-2019 роки ми вийшли на показник 60%. Ще – цілих 40% - нам є над чим працювати. Ситуація, як розумієте, така: бібліотеки потребують вагомих капіталовкладень. Адже діти прагнуть пристосуватись до сучасної техніки, а не використовувати застаріле обладнання та інвентар.
-Як на Львівщині співпрацює необхідний «трикутник»: наука-бізнес-влада?
- Голова започаткував офіс радників, в якому є і представники науковців, і сфери бізнесу, і, звісно, сам голова ЛОДА. Проведено систематичні зустрічі з представниками бізнесу Львова і області. Останні були три тижні тому, коли Львівщину відвідала міністр освіти Ганна Новосад, - обговорювали проблеми бізнесу. А Василь Лозинський, заступник голови ЛОДА, працює над підготовкою бізнес-інвестиційних проектів. Є управління інвестиційної політики, яке здійснює супровід інвесторів. Тобто бізнес має відкриті двері.
Наша команда на чолі з Маркіяном Мальським є відкрита до людей, за допомогою яких ми наповнюємо наші бюджети.
-Ви у своєму виступі на засіданні сказали гарно і точно: «Україна славилась мудрістю». Як Ви думаєте, нині та мудрість має можливість розширюватись та посилюватись?
- Я вважаю, що це – коло українських науковців. Мені посол Аргентини в Україні сказала, що там, серед успішних підприємців, є чи не найбільше українців. Українці – справді елітна нація, яка мусить згуртуватись і нарешті створити злагоджену Європейську державу.
- Десь я вичитав, що в Україні 2067 мільйонерів і 20 млн. бідних. Що б Ви порадили владі робити, щоб друга цифра почала скорочуватись?
- Я навчався за кордоном – в Швейцарії, Німеччині і бачив в 2003-2004 роках, як там влада ставиться до людей і люди – до влади. На жаль, в Україні складніше – так люди думають. Має бути змінено ставлення один до одного.
Влада має бути сильною, але справедливою до кожного. І тут ми маємо підхід до відповіді: коли маємо тисячі мільйонерів, але коли бачимо, що середній клас в Україні – 10%, та й бідних багато, - то це не справедливо. І ті бідні вважають, що вони – бідні через те, що їх обкрадають, обдурюють. І хто винен? Влада. Тому має бути розуміння між владою і людьми, які цю владу обирають.
- Завдання, які необхідні для порозуміння між людьми і владою, виконуються як належиться?
- Виконуються. Скажімо, на сьогодні одне з найбільших проблем – опалювання в Новому Роздолі. Як думаєте, чому це трапилось? Та виявляється, у 2005 році депутати міськради продали у приватні руки ТЕЦ. Далі: приватник не давав послуги по теплопостачанню. Виникли певні протиправні дії надавача послуг до держави. Рахунки заблоковані. Тепло зупинилось. Люди мерзнуть. На днях приїжджав Прем’єр-міністр. Усі ТЕЦ будуть передані в управління «Нафтогазу» України. З дня на день тепло запустять.
-Чи любите правду?
- Тільки так. Я завжди прямий, відкритий – як у діях, так і у спілкуванні.
- У 2009 році Левко Лук’яненко сказав мені схвильованим голосом: «Україна – це моє життя». Ви можете повторити цю вагому тезу – щодо свого життя?
- Так , я патріотична людина. За 12 років, впродовж яких я працюю, мені не соромно за жоден крок, за жодне рішення, за свою поведінку. Мене мама з татом виховували: «Людина, Україна – понад усе!». Мій дідусь – переселенець з Надсяння. Ми знаємо, як вони прагнули, щоб ми, сини і дочки їх, жили в європейському, а не в азіатському світі. І я особисто на цій посаді робитиму все для того, щоб мої діти з гордістю могли сказати мені: «Так, це наш тато!». А люди можуть оцінити роботу, яку робимо. Бо найвище – це гідність, визнання, Бог і Україна.
- Дякую, пане Іване, за розмову. З нами – Бог і Україна. Працюймо!

Богдан ЗалізнякСпілкувався Богдан Залізняк,
ЗНЦ НАН України і МОН України,
член НСПУ

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається