Оксана Заячківська: «Наука сьогодні – це міжнародне поняття»

П'ятниця, 06 грудня 2019 09:22 Автор  Богдан Залізняк
Оцініть матеріал!
(4 голосів)

Оксана Заячківська – відомий фахівець у галузі фізіології, професор, завідувач кафедри нормальної фізіології у Львівському національному медич­ному університеті імені Данила Галицького, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, голова Лікарської комісії НТШ (2014-2018 рр.), громадський діяч, головний редактор журналу «Медичні науки. Праці Наукового товариства ім. Шевченка». Серед її наукових досліджень – проблеми фізіології травлення, стресу та розробки доклінічних моделей гастроентерологічних захворювань, з’ясування молекулярних механізмів цитопротекції, пошук нових біомаркерів стресу й засобів антистресової дії. Розмовляємо з Оксаною Станіславівною не тільки про медичні, а й про загальножиттєві стреси.

 

«Слово «НТШ» для нашої родини – вагоме слово…»

  • 78552501 10222353547444560 4549722465118453760 nЯк Ви потрапили в середовище Амбасадорів? І як відчуваєте себе Амбасадором?

  • Це – з ініціативи міської ради. І я пишаюся тим. Багато відповідальності, адже Львів – це моє рідне місто. Мені приємно, що моя тридцятирічна робота знайшла визнання. Хочу, щоб мої колеги з цілого світу більше знали про Львів і Україну, а наші вчені мали нагоду бачити і спілкуватись з провідними вченими медиками, щоб ми разом творили “концерт мудрості”.

  • Ви бували за кордоном?

  • Так. Уперше в 1993 році в США – у Пенсильванському університеті Temple. Коли мене запитали, з якої я країни, здивувалися: «Україна – це де, в Африці?» То ж треба було пояснювати. А вже тепер – усі знають про Україну, що Львів – це науковий центр. Я тішуся, що мої колеги нині беруть ризики і приїжджають до нас.

  • А чому кажете – «ризики»?

  • Ну, бо колись про Україну не чули. А тепер знають: це країна, яка розвивається, де йде війна.

  • Чи контактуєте з ученими з-за кордону?

  • Звичайно. Сьогодні неможливо зробити якісні дослідження без міжнародної співпраці. Глобалізація світу сприяє прогресу та інтеграції. Назву кілька прізвищ. Професор Ронні Фасс (Огайо, клініка МetroHealth) – одна з найпрестижніших медичних установ у світі. Професор Джон Валлас (Торонто) – один з лідерів наукових досліджень, які розробляють новітні ліки. Його індекс Гірша – понад 100. Таких вчених пів процента в світі. Шандор Сабо з Каліфорнії – лідер-експерт у галузі молекулярної медицини і гастроентерології. Кількість цитувань його робіт перевищує декілька тисяч.

  • Отже, прошу сказати, чим конкретно, але так – щоб було зрозуміло читачам, Ви займаєтесь?

  • Дослідженнями фізіологічних механізмів, які пошкоджуються, коли виникає хвороба або як функціонуватиме організм за сучасних умов. Стиль життя міленіалів інший, ніж 20-25 років тому. Для цього моделюємо хвороби людей на тваринах, апробуємо нові субстанції, які згодом стають ліками. Перспективними у цьому напрямі є так звані гібридні ліки – новітні препарати, що мають основну потужну дію, але вона є безпечною, тобто відсутні шкідливі властивості. Також опрацьовуємо сучасні методи дослідження, що сприяють кращій діагностиці. Цікавою у цьому аспекті є слина – її діагностичний ресурс та ІТ інновації дозволяють створювати лабораторію “на чіпі”. Зрештою, у 21 ст. потрібно вміти діагностувати передхворобу, знайти засоби, що дозволить зберегти здоров’я. Однією з сучасних проблем є надмірне вживання цукру та переїдання. А це передумова ожиріння, поширеність якого у дітей і дорослих зростає швидкими темпами. Адже жирова тканина унікальна тим, що проліферує впродовж життя і вже за умов надваги може стати причиною хронічного запалення. Це сприяє розвитку серцево-судинних захворювань, цукрового діабету II типу, неалкогольній жировій хворобі печінки та ін.

  • Ще одна актуальна проблема - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, наприклад, коли виникає функціо­нальна неповноправність нижнього стравохідного сфінктера і шлунко­вий вміст закидається в стравохід. Людина має печію. Страждає від цього 15% людей в світі. Тож розробляємо модель цієї хвороби на тваринах. Потрібно дослідити причини і механізми, чому це виникає, а також спробувати лікувальний потенціал певних субстанцій.

  • І що далі?

  • Таке теоретичне обґрунтування стає підставою для розробки нових ліків. Наприклад, зараз пробуємо також новітні субстанції для лікування ожиріння. Це – наші найголовніші напрями.

  • Хто кому має дякувати: Ви – Університетові чи Університет – Вам?

  • Напевно, я. Бо без знань, які я отримала в своїй альма-матер і від своїх вчителів, жоден з проектів не був би реалізований. Також, учням, які реалізовують мої ідеї, і звичайно дякую ректорові Зіменковському Борисові Семеновичу за сприяння і підтримку.

  • Чи Вам вдалося дізнатися все про науковців-медиків, що в Україні?

  • Звичайно, що не все. Медицина – це Всесвіт. Знаю, здається, найбільше колег свого університету, в Україні - фізіологів, морфологів, гастроентерологів, спеціалістів молекулярної біології.

  • Що для Вас нині є стресом життя?

  • Улюблена робота, яка приносить задоволення і якою Ти живеш, апріорі не може бути стресом. Це еустрес – корисний стрес, який сприяє творчості. Стресом життя для мене є, зокрема, бюрократична паперотворчість, яка зараз зросла до катастрофічних обсягів, набирає ознак абсурду і забирає потрібний час, який можна використати конструктивно. І – патологічна система, коли відсутні інструменти мотивації для молодих талановитих дослідників і викладачів. Активні викладачі, які фахово і креативно працюють, створюють навчально-методичне забезпечення, творять університет, мають однаковий розмір зарплати як і “трутні”. Тому не дивно, що молодь залишає університет. Потрібно негайно створювати комфортні умови для молодих фахівців і добиватися реальної автономії для університетів.

  • Коли і як стали членом НТШ?

  • Близько 10 років тому. Запрошення я отримала ще від Ірини Даценко десь в 90-ті роки. Але сімейний обов’язок не дозволяв займатися громадською роботою. Хоча слово «НТШ» для нашої родини – вагоме слово. Сестра мого дідуся Мирона Заячківського – Марія була дружиною Степана Томашівського, історика, голови НТШ ще на початку минулого століття.

  • Як нині працює Лікарська комісія НТШ, заснована Євгеном Озаркевичем ще в позаминулому столітті.

  • Успішно. Упродовж всіх 120 років з гаком.

  • Чи налагоджені контакти ЛНМУ імені Данила Галицького, себто Вашої інституції, з владою?

  • Думаю, що так.

  • Ким Ви хотіли бути ще коли вчились у школі?

  • Лікарем. Бо мала гарний приклад батьків, які обожнювали свою роботу. Тато – відомий лікар-інфекціоніст, який створив унікальний напрям у нашому університеті – «тропічна медицина», високоерудований фахівець, часто бував у закордонних відрядженнях з сім’єю. Мама – відомий лікар-терапевт, практик, яка виховала не одне покоління лікарів-інтернів, терапевтів, що успішно працюють до сих пір.

 

«Ми цікаві світові і світ цікавий для нас…»

  • Назвіть, будь ласка, кілька прізвищ справжніх українських інтелігентів.

  • Ігор Юхновський – передусім. Платон Костюк, Степан Мартинів, у якого я вчилася в інтернатурі.

  • Що вважаєте своїм найбільшим досягненням – працю в медицині чи громадську роботу?

  • Важко сказати. Думаю, все ж таки, що в медицині.

  • Як Ви як медик вважаєте: досконалість існує в світі?

  • Знаєте, немає меж в досконалості.

  • Чи часто нарікаєте на себе?

  • Інколи.

  • Яке свято для Вас найдорожче?

  • (Думає…) Родинні свята – коли всі разом збираються: Різдво, Великдень. Або якась приємна нагода – хрестини, наприклад.

  • Чи можна стверджувати, що студенти Вашого Університету отримують (чи – можуть отримати) блискучу освіту?

  • Так, якщо прагнуть цього. Це є трикутник: викладачі – предмети – студенти… Має бути синергія всіх трьох. Після закінчення наші випускники успішно працюють в багатьох клініках – і в Україні, і за кордоном. Прошу, лише 2 приклади наших випускників, блискучих молодих “зірок”: доктор Олександр Бабляк – став провідним кардіохірургом клініки “Добробуд” у Києві, з успіхом представляє свої напрацювання цілому світу. Андрій Черкас – директор клінічних досліджень “Санофі” у Франкфурті-на-Майні, координує діяльність декількох центрів у Старому і Новому Світі. Є когорта наших лікарів – клініцистів-науковців, які вдома, в Україні залишаються і займаються мультицентровими науковими дослідженнями. Наприклад, доктор Ярослав Шпарик, професори Наталя Володько, Валентина Чопяк, Тетяна Негрич. Зрештою, Захід не уявляє себе без наших спеціалістів, які працюють у лабораторіях всього світу – медико-біологічного напряму, фізичного, хімічного…

  • Як відбувається взаємодія українських учених-медиків з колегами з міжнародної наукової спільноти?

  • Знаєте, в наш час неможливо зробити щось вагоме без міжнародної співпраці на гарному рівні. Ми цікаві світові і світ цікавий для нас. Наука сьогодні – це міжнародне поняття.

  • Дехто з експертів вважає, що в нас відбулося колосальне забруднення ріллі. А Ви як медик – як вважаєте?

- Має бути доказова наука. Понять “дехто” і “вважає” в науці – немає.

- Чи часто заглядаєте в небо?

- Звичайно.

- Кому важче в житті – чоловікові чи жінці?

- Жінці.

- Читаю в Оскара Уайльда: «Жінки завжди надихають нас на великі справи і завжди заважають здійснити їх». Що скажете?

- Напевно, що так. Прикладом в науці є професор Іветта Таше, директор гастроентерологічного центру Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, яка своїм непростим життєвим шляхом і високопрофесійними здобутками є прикладом, як будувати стрес-стійкість і відповідати на життєві виклики і виклики фахової кар’єри жінкам.

- За роки праці з’явився у Вас лад в душі?

- Так, звичайно. Рівновага внутрішня, емоційна гармонія з’явилася – вона сьогодні допомагає реагувати на реалії, в яких ми живемо.

- Чи не праглося Вам слави?

- Вважаю, що вона не потрібна.

- Коли Правда запанує в нашому суспільстві?

- Відповім Вам словами Нобеля: «Справедливість існує в нашій уяві».

- Як часто відвідуєте театр?

- Досить часто. Ми з чоловіком маємо абонемент до філармонії. Також відвідуємо всі прем’єри в Опері та інших львівських театрах.

- Про що мрієте?

- Мрій багато, усіх їх не озвучити… Мрію про мир в Україні.

- Як Ви вважаєте: очі і душа те саме бачать?

- Я вважаю, що очі – це одне, а душа – глибина, яка аналізує об’єктивні і суб’єктивні справи. Я завжди звіряю думки зі своєю інтуїцією. Інтуїція – це досвід наших предків, їхня сила і те, що ми вже набули. Закладається родиною, суспільством. Чотири покоління моїх родичів – на Личакові. Рожевих окулярів в мене немає.

- Хто на Вас найбільше впливає – родичі, знайомі, медики чи владні інституції?

- Людина, напевно – істота соціуму. І кожен його, того соціуму, чинник має значення. То ж все торкає Homo sapience – його кору, серце, душу. Звідси – й наша поведінка, наші дії.

- Коли закінчиться війна – агресивні дії Росії проти України?

- Війна закінчиться дуже скоро.

- Чому? Як?

- Бо світ зрозуміє всю абсурдність ситуації. Є ще і Британія, і Німеччина… Зараз такі часи.

- Що ж, будемо сподіватися, що часи настануть для України щасливі. Дякую Вам, пані Оксано, за розмову.

 

1DSC 005711Спілкувався Богдан Залізняк,

керівник прес-центру наукової журналістики

Західного наукового центру НАН України і МОН України,

член НСПУ і НСЖУ

м. Львів, 3 грудня 2019 року