Професор Ірина Фаріон: «Йдемо малими кроками до великої Мети»

Середа, 11 грудня 2019 08:09 Автор  Богдан Залізняк
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)
Фото 2016 року. Голова наглядової ради конкурсу ім. Петра Яцика Ірина Фаріон вручає в його рамках власну премію ім. Олени Пчілки вінницькій 11-класниці Анні Шаповалюк Фото 2016 року. Голова наглядової ради конкурсу ім. Петра Яцика Ірина Фаріон вручає в його рамках власну премію ім. Олени Пчілки вінницькій 11-класниці Анні Шаповалюк

У листопаді цього року відбувся вже ХХ Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, який проводять для піднесення престижу української мови серед молоді, виховання поваги до культури й традицій українського народу. Про те, в яких умовах відбувається це дійство нині, розмовляємо з Іриною Фаріон, професором Національного університету «Львівська політехніка», головою Наглядової ради Міжнародного конкурсу української мови ім. Петра Яцика. Людиною, яка не просто думає про українську мову, а живе нею.

«Тільки любов все визначає…»

  • img 834911Як Ви вважаєте: піднесення престижу української мови помітно в інших країнах? І – в рідній Україні?
  • Ми не повинні говорити про мову в контексті престижу. Вона – елемент Божий і природний. Престиж зі сфери конюнктури. По престиж женуться слабодухі і вторинні.
  • Дванадцять років тому Ви казали мені, що Вам хотілось би вийти з крила політики, а лишитись на крилі науки. Вдалося Вам?
  • Це – дві паралельні дороги. Бо наука без політики – нереальна. Якщо живеш наукою, то в суспільстві поєднаєш і політику, і науку. Роз’єднати ці речі для активних людей – не реально. Я вже навчилася жити в тому шпагаті. Це – наше приречення. Ядро свідомости мусить мати кілька сфер.
  • І що діється нині з нашим суспільством?
  • Суспільство наше хворе на стокгольмський синдром. Це – суспільство садомазохістське. Недержавницьке. Безхарактерне у своїй масі. Але не в ядрі.
  • Котрий з чотирьох етапів конкурсу імені П. Яцика найважливіший, найважче творити: шкільний, районно-міський, обласний чи підсумковий?
  • Кожен із них своєрідний. Найважливіше зацікавити молодь прийти на цей конкурс. Їм відкритися. Нам їх відкрити. І пустити на дорогу самопізнання через мову. Дати усвідомлення своєї сили, місії, неповторности. Мова – це знання, світогляд, дія. Тобто на майбутнє – це твій фах, твоя нація, твоя держава. Задля цього існує конкурс.
  • Колись, як Ви казали, в політиці багато шуму, а в науці – тиша. А нині як?
  • Тепер і в науці багато шуму, як і в політиці. Наука стає на службу певним силам. Тут треба з гармат гатити по тих, які сьогодні представляють науку, – на чолі з Новосад.
  • Кажуть, нині почався третій етап світового хаосу. В науці – теж?
  • Не хаос, а капітуляція. Маю на увазі в нас – в Україні. Обирають до влади хрунів, лакеїв. Обирають партії угодовські в особі ворогів, бо самі є угодовцями і капітулянтами.
  • Ви, пані Ірино, досить гостро настроєні, себто – налаштовані?
  • Ні, в мене надзвичайно добрий настрій. Я нині така, як все. Як погода: весна, літо, осінь, зима. «Юрба – капуста головата!» Ото юрба і привела до влади блазня. Це яка пора року???
  • Освіта мала би мати випереджувальну роль.
  • Без сумніву. Бо це наука про спосіб мислення в матеріялізованому слові.
  • А як нині справи з мовою у суспільстві?
  • З мовою? Те, що в головах людей, те і в мові. А голови прострелені – в прямому і переносному значенні. Є лиш горстка святих плечей, які і втримують країну. Одні – скачуть, інші – плачуть. А ядро бореться. Ми зараз – в епіцентрі понять або –або.
  • Чия роль важливіша – чоловіка чи жінки?
  • Тільки любов все визначає. Стосунки між чоловіком і жінкою – найкращий продукт та інтрига світу.
  • Чи маєте бодай трохи часу на мандри своїм внутрішнім світом?
  • Вже все катастрофа.
  • А що далі?
  • «Крутити педалі». Словом, крутимо педалі: «Ген українців».
  • Тобто?
  • Це моя нова телевізійна програма на каналі НТА про сильних українців, про нашу суть і природу. Щопонеділка, 20.00. Стартували програмою про Олену Пчілку. Бо то моцна пані ….
  • «Філологія – це базова наука» – полюбляєте казати. І я також так вважаю. А як Вам вдається переконувати у цьому молодь?
  • Я їх не переконую. Просто разом з ними на лекціях творю нашу мову. Цьогоріч був просто бум на учасників мовного конкурсу.
  • Кого більше – хлопців чи дівчат?
  • І хлопців досить. Наш студент Марко Романюк, що приїхав до Львова з Херсона, написав найкращий твір. Виняткове зацікавлення мовою нині спостерігаю серед молоді. Принаймні серед тієї, з якою працюю.
  • Словом, конкурс української мови імені Петра Яцика – це вагомо і цікаво?
  • Безперечно. Це – найтриваліший державотвірний і націєтвірний мовний проєкт, в якому щороку кількість учасників зростає. У нас, в Політехніці, в ньому беруть участь студенти з усієї України, і зі Сходу передусім. Йдемо малими кроками до великої мети. Це – інтелектуально-світоглядовий мовний проєкт. Це маніфест української сили. А для цього потрібні надзвичайні ресурси.
  • І вони є?
  • Є. Попри весь негатив у суспільстві.
  • Багато негативу чи – негативів?
  • Основний негатив носить в собі кожна людина. Більше б працювали на силу своєї країни, менше було б негативу. Не нарікати, а здобувати. І не хтось. А ти.

 

«Минуле – це корінь усього…»

  • Що скажете про роботу Нової української школи (НУШ)?
  • Нове – добре забуте старе. Треба ж пусту форму назвати гучним словом…. Може, б до основ національної педагогіки варто звертатися, а не до фінської???? Це реформатори-безбатченки, загублені людці. Без національної свідомости і національної мети. Тимчасовці на европейські гранти.
  • А як бачите справи в рамках PISA, в якому Україна вперше взяла участь у 2018 році?
  • Хай спершу ті слуги чужих народів складуть іспит на свою здатність керувати державою, а тоді запроваджують глобалістські принципи оцінки наших дітей. Це для мене не є жодним мірилом.
  • Ви задоволені своєю діяльністю?
  • Хай мені оцінку складають люди, коли їм то треба. Вони однаково на мене не вплинуть і не змінять. Кожен день – це усвідомлення свого незнання. Незнання лікує праця. Отож їй і служу, щоб не здичіти серед маси зе- чи по-.
  • Може, в подальшому виправимося?
  • Мабуть. Ще такий не вродився, аби зупинив українців у бажанні мати свою державу. Щоб знову здійнятися, то, мабуть, треба було впасти нижче за дно. Вже впали. Лідер є таким, яким є суспільство. Не може на грядці з буряну вирости красивий гладіолус. Його мусить хтось посадити і доглядати. Бо здичіє. Виховуймо цей гладіолус на гладіятора.
  • Абсолютно, пані Ірино, так і буде, я вірю разом з Вами.
  • Ми ніколи не скоримося. Нашій кафедрі української мови – 30 років. Чи могла про це думати свого – такого непростого – часу Олена Пчілка, наприклад? Вона просто робила свою справу. Головне – не компромісити! Не Зеленський, не Порошенко – ти, кожен з нас, відповідальний за своє, свою Україну. Михайло Слабошпицький всупереч усім робить цей конкурс – найпотужніший, наймасовіший, найідейніший проєкт. Це продовження справи Петра Яцика. Чому з’явився Тарас Шевченко? Тому що його дід був гайдамакою. Шевченко мав в кого взяти силу. Те саме – Леся Українка. Бо її мама була націоналісткою. А рід Шухевичів! Шість поколінь здійснювали мурашину роботу з побудови держави в умовах повної окупації. Сила родини… Історію рухає генетика. Батько Степана Бандери – активний творець ЗУНР. А в нинішніх, недавніх, часах Сергій Квіт прагнув нейтралізувати майбутнє України, вилучивши з вишів історію України і українську мову.
  • Пані Ірино, але завдяки діяльності свідомих українців, у тому числі – і проведенню вже продовж 20 років Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, ми переможемо.
  • Переможемо. Проте коли???? Маємо щиро дякувати і Михайлові Слабошпицькому, виконавчому директорові Ліги українських меценатів, письменникові і громадському діячеві, і Володимирові Загорію, президентові Ліги українських меценатів, голові Наглядової ради фармацевтичної фірми «Дарниця», і Павлові Гриценку, директорові Інституту української мови НАН України, який очолює журі мовного марафону. На їхніх плечах ця колосальна ідеологічна праця.

 

1DSC 005711Спілкувався Богдан Залізняк,

керівник прес-центру наукової журналістики

Західного наукового центру НАН України і МОН України,

член НСПУ і НСЖУ

м. Львів

5 грудня 2019 року

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається