Як все починалось у світовому виконанні? Для того, щоб досягти повного і рівного доступу жінок і дівчат до науки, а також – забезпечити гендерну рівність і розширених прав і можливостей жінок і дівчат 70-та сесія Генеральної Асамблеї ООН 11 лютого 2015 року запровадила відзначення Міжнародного дня жінок та дівчат в науці. Уперше цей день відзначали 11 лютого 2016 року. Зрозуміло, що з кожним роком до його відзначення – святкування долучається все більша кількість жінок та чоловіків. У 2018 році День жінок та дівчат в науці відзначили у Києві, Харкові та Дніпрі. У 2019 році черга нарешті дійшла і до Львова Цього, 2020-го року львів‘яни провели, як ми вже зазначали, другий Форум.
Ведучою свята була Лідія Бойчишин – заступниця голови Наукового товариства імені Шевченка. Допомагав їй поет Богдан Бобшик.
Вітальне слово виголосив голова НТШ – Роман Кушнір, зазначивши, що в світі – 28 % жінок в науці, а в Україні – 45%. Голова НТШ вручив також чотирьом жінкам Подяки Львівської ОДА, відзначивши, зокрема і активну діяльність Лідії Бойчишин – подякою і солодким подарунком.
Народний артист України Богдан Козак тепло привітав жінок віршами Максима Рильського – з циклу «Остання весна». Аудиторія буквально розцвіла-зацвіла, коли прозвучали такі слова класика української поезії:
Любити двох –
Чи справді неможливо?
Любити всіх –
Чи справді дивина?..
Воно й не дивно: кілька сотень чудових жінок, присутніх у залі, одразу ж згадали свої найщасливіші дні-часи. Долучились до гарних, чудових українок і їхні колеги-чоловіки, що прийшли привітати сонце щастя – прекрасних жінок.
Статистика щедрої жіночої присутності в Україні прозвучала у виступі директора Західного наукового центру НАН України і МОН України Олега Зинюка. Аудиторії було приємно почути, що Львівщина посідає гідне місце серед жінок-науковиць України.
Глибоку вдячність організаторам від імені Міжнародного інституту освіти, культури і зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК )та від імені Світової федерації жіночих організацій за консолідацію вже вдруге жінок у цій залі висловила директорка МІОК – кандидатка педагогічних наук Ірина Ключковська. Адже сьогодні наші українки живуть у 60 країнах світу.
Про те, що влада безвідповідально ставиться, зокрема, до екології нашої землі, про те, що жінок в медицині України – до 80 %, що жінка може вільно одночасно виконати сім завдань, тоді як чоловік – лише одне, – переконливо говорила Валентина Чоп’як, завідувачка кафедри клінічної імунології та алергології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, людина, яка працює для Добра – з думкою про здоров’я як окремої людини, так і українського суспільства.
Жінки в бізнесі мають ті ж виклики, що й жінки в науці, – впевнено переконувала аудиторію професор Українського католицького університету Софія Опацька. Та й справді, спілкування бізнесу й науки з часом, і в цьому, здається, всі переконані, допоможе Україні стати міцною, сильною, вагомою в світі державою.
Про необхідність берегти й нашу архітектурну спадщину, а головне – про необхідність повсякденного творення інтелектуального потенціалу сучасної української держави, про те, що кожна жінка-науковиця є волонтером української науки, – переконливо переконувала (даруйте за тавтологію, яку часом таки доводиться застосовувати навіть в рамках наукових висловлювань) присутніх Лідія Бойчишин у своїй заключній промові.
Долучився до привітань і співведучий акції поет Богдан Бобшик.
Виступали, окрім перелічених осіб, і нагороджували подяками й відзнаками присутніх, й інші науковиці. На жаль, площа друкованих видань – не безрозмірна. Тому просимо пробачення у тих науковиць, які тут не згадані.
Замість післямови.
Дозволю собі надати кілька висловлювань учасників Свята жінок та дівчат – науковиць, які, як на мене, запали не тільки в жіночу, а й в чоловічу душу присутніх.
«Роль жінки неможливо переоцінити» (Оксана Стельмах, заступниця начальника управління культури Львівської міської ради).
«Музика – найкращий захист від стресу» (Любов Кияновська, завідувачка кафедри історії музики Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка).
«Ми ще й далі скакали б по деревах – без жінок» (Богдан Козак).
«Що б не сталось так, що будемо проводити форум «Наука в науці» (Роман Филипів, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка).
«Мені, як жінці, науковиці, лікарці, хотілось би створити так званий емоційно-образний інтелект, який є зараз в тренді» (Валентина Чоп’як).
«З часом наука буде мати у нас жіноче обличчя» (Олег Зинюк).
«Творіть, жінки, і перемагайте» (Богдан Бобшик).
Гадаю, наші шановні читачі вже відчули й зрозуміли: головне – кохання до жінки.
Богдан Залізняк,
керівник пресцентру наукової журналістики ЗНЦ НАН України і МОН України,
кандидат філологічних наук,
член НСПУ і НСЖУ,
м. Львів